Учора керівництво музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» скликало терміновий брифінг. Причина – виявлення масового захоронення людей.
«У подвір'ї тюрми ведуться археологічні дослідження. У результаті цієї роботи, яка триває уже другий тиждень, було виявлено дві ями, і одна з них є масовим захороненням, – розповів директор музею Роман Забілий. – На даний момент можемо сказати, що це є однозначно захоронення жертв радянських репресій періоду 1940 – 1950 років. Станом на зараз відкриті два останки. Триває обстеження другої ями, в якій останків є понад десять, але весь розкоп ще не відкритий… Є багато супровідного матеріалу, на основі якого будемо досліджувати це поховання».
«Ці два поховання явно вже говорять про певний «почерк», – зазначив керівник меморіально-пошукового комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля» Святослав Шеремета. – Ми вже неодноразово працювали на місцях захоронень жертв політичних репресій НКВС – НКВС має свій «почерк». Нацисти також мали свій «почерк» захоронення загиблих… Щодо цих захоронень… Останки кидалися в ями, крім людських кісток, були й тваринні, і їх залишки тут також є, а поверх написали різне побутове сміття. Окрім того, можна зауважити, що є багато будівельного сміття і величезний шар насипного грунту. Зокрема, перший розкоп має глибину 1.60 – 1.80, у другому розкопі глибина понад два з половиною метри».
Дослідження тривають.
Варто зазначити, що територія, де зараз є Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», була облаштована у 1889–1890 рр. Будівля самої в'язниці була зведена під час приналежності Львова до Польщі – у 1918–1920 рр.
У тюремному корпусі знаходився 4-й відділ Головної комендатури державної поліції, до повноважень котрого входила боротьба з «антидержавними» організаціями типу Організації українських націоналістів та Комуністичної партії Західної України. Тюрма спеціалізувалася на політичних в'язнях.
У 1935 році в споруду було переведено слідчий відділ поліції, а в'язниця стала використовуватися як слідчий ізолятор. Під час Львівського процесу 1936 року в тюрмі утримувалися Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь та інші підсудні.
Згідно з повідомленням на сайті музею, у 1939–1941 роках під час Першої радянської окупації в приміщенні знаходилася В'язниця №1, розрахована на 1500 осіб, а сусідній головний корпус займало обласне управління НКВС. Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів (відповідно до свідчень начальника тюремного відділу НКВС по Львівській області лейтенанта Лермана, 924 особи).
У 1941–1944 роках споруда використовувалася як слідча в'язниця гестапо, тут розміщувалися айнзац-групи СД.
У 1944–1991 рр. тут діяв слідчий відділ і слідчий ізолятор НКВС (НКДБ) – МДБ-КДБ СРСР, одночасно – Управління внутрішніх справ Львівського міськвиконкому – Міське управління ГУМВС України у Львівській області МВС України.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото Остапа КОЗАКА.
|