Днями Полтаву сколихнула сумна звістка: чергові втрати під час так званого «перемир’я». У вівторок стало відомо, що внаслідок атаки ворога загинув полтавець, майор 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади Денис Лесняк.
37-річний полтавець був строковим військовим і відправився на війну близько півтора року тому. Спочатку він служив у 128-ій окремій гірсько-піхотній, а згодом – у 10-ій прикарпатській гірсько-штурмовій бригаді.
Побратими зі 128-ої згадують свого товариша й командира як людину відповідальну, світлу, з якою не страшно було йти у бій. «Кращого комбата у нас не було, він золотий комбат. Був молодший за мене – мені 48, а йому 37. Я його батьком називав. Є офіцери, про яких взагалі нічого сказати, але він був справжнім офіцером. Із ним не страшно було йти у бій», - так говорить про загиблого військовослужбовець 128-ї бригади Володимир.
Денис загинув саме під час свого бойового чергування внаслідок зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою. Він отримав поранення, несумісні з життям. У покійного залишилися батьки, дружина та троє дітей: 14-річний син та двоє донечок віком 12 та 3 роки.
Прощання з бійцем відбулося у Свято-Успенському кафедральному соборі. Віддати шану героєві прийшли рідні, друзі, побратими та небайдужі полтавці. Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір провів заупокійну літургію. У прощальному слові Владика Федір звернувся до присутніх: «Війна постукала у наші двері. Ми не розпалювали цієї війни, її нав’язала нам сусідня держава – Росія, тому що вона постачає зброю, боєприпаси, пальне, амуніцію і все інше, роздмухуючи у нас конфлікт, щоб зруйнувати нашу державу, зробити нас рабами. Серед українців виявилося багато людей, які, слухаючи голос совісті, зрозуміли, що вони мають боронити свою Батьківщину. Захищаючи країну, свій народ, вони стоять на боці правди. Я не знаю відповіді на запитання, чому Бог відбирає найкращих молодих хлопців, але я вірю, що наші воїни будуть у царстві небесному.
Денис Лесняк обрав професію військового під впливом родичів. Він навчався у Харківському військовому училищі. Коли Батьківщина, обов’язок і совість покликали його на захист народу, він не вагався. Перебуваючи у лавах 128-ої гірсько-піхотної бригади ЗСУ, він захищав Дебальцевський плацдарм, проявляючи героїзм, сміливість і мужність. І як справжній офіцер, що відповідає за своїх солдатів, останнім виходив із цього котла. Тоді Господь уберіг його, а сьогодні покликав до вічного життя».
Владика Федір висловив щире співчуття рідним загиблого і всім тим, кому болить серце від цієї розлуки: «Ваш син, чоловік, батько, брат є Героєм, і ви можете пишатися ним, бо Денис пожертвував заради свого народу найдорожчим, що в нього було,– життям. На жаль, воїнів, що віддали своє життя, багато. Тому ми, громадяни України, повинні жертвувати своїм часом, здоров’ям, розумом, силою – всім тим, що нам дав Бог, щоб допомагати нашим захисникам на фронті. Кожного разу нам дуже боляче проводжати у вічне життя українських воїнів. Однак ця важка сторінка нашої історії колись буде пережита».
Поховали Дениса Лесняка на Алеї Слави, що на центральному міському кладовищі.
Богдан Проскуров, Полтава
|