Згідно з даними держреєстру судових рішень, 26 січня Окружний адмінсуд м. Києва скасував рішення ще тимчасового адміністрації «Дельта Банку» про визнання нікчемними кількох угод фінустанови з Ощадбанком, укладених в грудні-2014 та лютому-2015, відповідно до яких «Дельта» передала держбанку в заставу активи на 2,04 млрд грн. по зобов’язанням по відкритим коррахункам. Йшлося про
- іпотечний договір від 29.12.2014 (предмет застави – земельні ділянки в Київській та Волинській області; узгоджена їх вартість – 117,7 млн грн.);
- договори застави майнових прав від 25.02.2015 (на 1,76 млрд грн);
- договір застави цінних паперів від 26.02.2015 (договірна вартість предмета застави – 160,9 млн грн.).
Власне, про це ЗМІ уже писали. Але хочемо чітко акцентувати увагу на важливій (на нашу думку) обставині.
«Сіль» ситуації в тому, що відповідні угоди укладалися тоді, коли «Дельта Банка» мав статус проблемного (НБУ присвоїв його в жовтні 2014 року), уже не кажучи, що більшість угод підписувалися між «Дельта Банком» та «Ощадбанком» 25-26 лютого – тобто фактично за кілька днів до введення тимчасової адміністрації, яке відбулося 03 березня.
Водночас суд зауважив, що Ощадбанк «не був обізнаний» про наявність постанови правління НБУ від 30.10.2014 року №692/БТ, оскільки остання становить банківську таємницю, а «доступ до якої позивач [Ощадбанк] не має» (цитата).
Якщо припустити, що суто з юридичної точки зору в таких висновках «служителів Феміди» все коректно, з практичної точки зору, мотивація виглядає не такою однозначною.
Знаючи про тривалі фінансову труднощі «Дельта Банку», які виникли задовго до цього, Ощадбанк як мінімум «міг здогадуватися» про ймовірні юридичні нюанси в статусі партнера, вже не кажучи, що подібну інформацію, попри банківську таємницю, принаймні, теоретично отримати можна в НБУ чи в «Дельта» неофіційними каналами. І дуже дивно було б, якби відповідні дані не збиралися перед підписанням угод на мільярди гривень.
Але справа не тільки й не стільки в цьому. У будь-якому разі ситуація виглядає таким чином, що Ощадбанку до перемоги в боротьбі за активи Дельта Банку ще дуже й дуже далеко. І справа далеко не тільки в тому, що суди вищих інстанцій, наприклад, можуть стати на бік Фонду гарантування вкладів. Все значно складніше, оскільки претендентів на ті чи інші активи «Дельта Банку» ще більш ніж багато. Причому вони переобтяжені різноманітними «перехресними» зобов’язаннями, заставами, переуступками прав вимоги тощо. І явно, що піде ще не один рік, поки вдасться розплутати ці клубки (у т.ч. що стосується неоднозначних операцій з Cargill, «Фокстротом» тощо).
Довідково. Торік у квітні у Фонді гарантування заявляли, що в "Дельта Банку" зависли кошти Ощадбанку на 3,3 млрд грн. (як і кошти НБУ на 9,3 млрд грн, Державної іпотечної установи на 3,5 млрд грн, "Укрексімбанку" – на 1,6 млрд).
Як доказ цього нагадаємо, що на днях Finbalance уже писав, що 10 грудня Госпсуд м. Києва відмовив у задоволенні позову Ощадбанку до «Дельта Банку» та ТОВ «Танк Транс» щодо визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог (на це рішення подана апеляційна скарга).
Згідно з матеріалами справи, 29.05.2014 Дельта Банк відкрив кредитну лінію для ТОВ "Танк Транс" з максимальним лімітом 206 млн грн., під 15% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості 01.07.2015. Майнові права за договором кредитної лінії від 29.05.2014 та всіма додатковими угодами до нього, перебувають в заставі Ощадбанку за договорами кореспондентських рахунків, відкритих для Дельта Банку.
Йдеться в т.ч.
- про договори застави майнових прав від 29.05.2014, 17.06.2014, 12.09.2014, укладеними між «Дельта Банком» та ТОВ "Яблуневий дар";
- договір відступлення прав вимоги від 29.05.2014 та 12.09.2014 за договором купівлі-продажу відповідно від 21.04.2014 та 04.08.2014 між ТОВ "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля", що був укладений між Дельта Банком та ТОВ "Яблуневий дар" [а ця компанія фігурує і в неоднозначних операціях з переуступки прав вимоги за участі в т.ч. Cargill, - ред.].
03.08.2014 між ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) та фізособою – вкладником Дельта Банку (первісний кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134,54 тис дол до "Дельта Банку" за договором банківського вкладу "Найкращий з любов`ю on-line" від 27.03.2014. Новий кредитор зобов’язався сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.
20.02.2015 ТОВ "Танк Транс" надіслало на адресу «Дельта Банку» повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні за договором банківського вкладу від 27.03.2014 на підставі укладеного 03.08.2014 договору відступлення прав вимоги, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист № 469175 від 20.02.2015.
Крім того, ТОВ «Танк Транс» надіслало «Дельта Банку» заяву про припинення зобов`язання через зарахування зустрічних однорідних вимог – припинення в зобов`язань щодо сплати «Дельта Банку» за кредитною лінією від 29.05.2014 у розмірі 3,3 млн грн. (за офіційним курсом на 27.02.215 – 120,1 тис дол.) та припинення зобов’язань щодо сплати «Дельта Банком» на користь «Танк Транса» заборгованості за договором банківського вкладу від 27.03.2014 на суму 120,1 тис дол. (за офіційним курсом на 27.02.2015 – 3,3 млн грн).
Ощадбанк свій позов мотивував тим, що, на його думку, заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 є недійсною, оскільки суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу та статті 203 Господарського кодексу. Також держбанк стверджував, що відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.
Проте суд з такими припущеннями не погодився і визнав вимоги Ощадбанку необґрунтованими. Суд, зокрема, вказав на те, що вираження грошового зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс не змінюють самої суті грошового зобов`язання. А в рамках чинного законодавства достатньо ініціативи однієї сторони для зарахування зустрічних вимог.
|