Останні кілька місяців вже непоодинокими фактами стали повідомлення чиновників високого рівня (зокрема, міністрів) про добровільне звільнення з роботи. Мова йде про міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса.
Через засоби масової інформації до громадян надходить інформація лише про гучні відставки, але серйозний відтік постреволюційних професіоналів відбувається також на середніх та низових ланках державного управління.
Основні причини, які тісно пов’язані між собою, дві:
1) корумпованість системи державного управління та, на жаль, суспільства, як такого;
2) неадекватний (надто малий) розмір винагород для залучених нових професійних чиновників.
Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромвичус нещодавно прямо озвучив, що він не бажає бути красивою «європейською» ширмою для приховування все тих же старих корупційних схем та ручного управління фінансовими потоками в користь певних осіб, наближених до впливових політиків. Допоки залучений професійний державний менеджмент не буде мати реальних повноважень для реформ та управління – доти замість реформ буде, в більшій мірі, їх імітація.
Дуже красномовно охарактеризував проблему оплати праці професіоналів міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, в минулому керуючий директор інвестиційної компанії «Dragon Capital» (Україна), генеральний директор групи компаній «Континіум» (мережа заправок WOG, молочні компанії «КОМО» та «Галичина», Херсонський нафто-переробний завод та ін.):
«Я прийшов з бізнесу, займав досить цікаві позиції, досить непогано заробляв. Для мене питання не в грошах. Але для більшості членів моєї команди, для волонтерів, питання було грошове. Люди повірили мені, кинули свою роботу, прийшли в міністерство для того, щоб змінювати країну і змінювати міністерство, але вони не можуть працювати за неринкову зарплату. Бюрократизм і нереформованість системи держуправління перешкоджають ефективній роботі міністерства. Не можна займатися реформою якоїсь однієї державної установи і не чіпати взагалі всю систему в цілому. З середини літа з моєї команди стали йти професіонали, які не отримали гідної компенсації своєї праці. Дуже важко керувати галуззю з оборотом у 100 млрд. грн і 500 тис. працівників за 6000 грн. зарплатні. Мінінфраструктури не може управлятися волонтерами!»
Певний поступ є в реформі частини поліції, а саме, патрульно-постової служби. Це вдається якраз по причині повної заміни кадрового складу та встановлення наближеної до мінімально адекватної заробітної плати. Чого не скажеш, наприклад, про прокурорів, яким обіцяли одне, а бюджетні реалії виявилися іншими.
Коли ми бажаємо залучити на вищі керівні державні посади людей на зарплату 200-300 дол.США і при цьому усвідомлюємо, що посадовець впливає на фінансові рішення, що оцінюються десятками і сотнями мільйонів гривень, то щось тут не так. Професіонали-управлінці високого рівня коштують на ринку тисячі та десятки тисяч доларів щомісячно. Як свої причини відмови від високооплачуваних робочих місць в приватному секторі і згоду працювати на мізерну зарплату пояснюють своїм сім’ям десятки і сотні професіоналів? У короткому відрізку часу, гадаю, хвилю самопожертв професіоналів можна зрозуміти. Але минають місяці, роки... І далі, мусимо визнати, що професіонал обирає: або налагоджує й пояснює своєму сумлінню якусь завуальовану й замасковану форму винагороди (додатковий непублічний корупційний дохід) або добровільно полишає робоче місце, навіть якщо воно називається Міністерством.
Справжня реформа державного й муніципального управління розпочнеться лише після розуміння, як суспільства так і політиків, наступного непопулярного факту, який більшість боїться озвучити вголос: НЕКОРУМПОВАНИХ ПРОФЕСІОНАЛІВ-МЕНЕДЖЕРІВ, чиновників, бюрократів високого й середнього рівня можна залучити на постійній основі лише на умовах АДЕКВАТНИХ (вищих!) ОБ’ЄКТИВНО-СПРАВЕДЛИВИХ ВИНАГОРОД, які, якщо і нижчі, ніж у приватному секторі, але аж ніяк не в сотні чи тисячі разів.
|