Журналістка «Відомостей» вирішила провести власний експеримент.
Останнім часом український Прем’єр Арсеній Яценюк дуже багато говорить про підвищення зарплат чиновникам. А як прожити тим, хто не має ніякого стосунку до цієї категорії працівників? Щоб не бути голослівними, журналістка «Відомостей» вирішила провести власний експеримент.
Виділила 1300 гривень на місяць. Поділила їх на 30 днів. Вийшло по 43 гривні на день. Відразу стало якось не по собі. Коли 1300 разом — ніби сума значна, коли поділила на дні, виявляється, що немає з чим іти на ринок, а про магазин взагалі говорити нічого.
Перше, вирішила придбати овочі. І буряк треба, і моркву, і картоплю. Живу в місті, своєї немає, мушу купувати. Щоб зварити борщ, треба хоча б один буряк і одну морквину. Взяла і одного, і другого по кілограму з такою метою, щоб протягом місяця зварити ще хоча б разів чотири. Вийшло 20 гривень. Кілограм картоплі — 6 гривень. Разом 26. Подумала, і взяла ще кілограм цибулі, бо який борщ без засмажки з цибулі. Відняла ще 10 гривень. На руках залишилося 7 гривень. Стою і думаю: що далі робити? Не заправиш борщ олійкою чи маслом, то хто ж його буде їсти? Зайшла в магазин і на решту купила 0,3 літра соняшникової олії. Все. Цього дня я залишилася без хліба, лише з борщем.
А оскільки за одним борщем жити не будеш, потягнулась рука до гаманця за новими купюрами. Думаю так: давай я до власного бюджету підійду з іншого боку. Закуплюсь не на день, а на тиждень. Це ж значно більша сума — 301 гривня. Оскільки я вже використала 43 гривні, то на руках у мене залишилося 258. Перше, що зробила, побігла купила кави. Дуже вже люблю каву. Два рази на день мушу випити, чого б мені це не вартувало. Брала з розрахунку на тиждень — 100 грамів. Залишила в магазині 35 гривень. Ну і як без чаю? Купила 100-грамову упаковку за 35 гривень. Дешевшого не знайшла. Дорогого скільки завгодно. Але ж я виходжу зі своєї суми, тому розкошувати не доводиться. Тут якраз пригадалися слова лікарів: людина повинна харчуватись якісною їжею. Звісно, якісною. Але хороший продукт і коштує відповідно. Разом кава і чай склали 70 гривень. Відмінусовую від загальної суми — залишається 188 гривень. Вода, овочі — це добре, але з м’ясом смачніше. Вирішила взяти півкілограма телятини. Кілька шматочків кину в борщ, бо готувати котлети, тушкувати, цього мало, а так, по шматочку, розтягну на тиждень. Можна було б взяти й свинину, вийшло б на гривень 10 дешевше. Можна було б і курку купити, але на неї ще більше треба — гривень 80. А так витратила лише 50. Бюджет же обмежений.
Їсти цілий тиждень один борщ — неправильно. Тому вирішила купити десяток яєць — 30 гривень, булку хліба — 10 гривень, пачечку масла — 24 гривні. Разом — 64 гривні. На руках залишилося 69. Купила ще кілограм яблук –—13 гривень, пачку гречки — 30 гривень, щоб був гарнір до яєць. Залишилося 26 гривень. Ура, думаю, ще вистачило грошей на шматок туалетного мила, яке тільки-но закінчилося.
У перший тиждень вклалася. Як буду харчуватись наступного, не знаю, бо виникли інші потреби. Негайно треба придбати шампунь — щонайменше 50 гривень, пачку прального порошку — 35 гривень. Як на біду, зубна паста має властивість закінчуватися, тому змушена буду купувати. А це ще 35–50 гривень. Автоматично з бюджету зникає, як мінімум, 120 гривень. Залишається 880, які знову треба розподіляти на три тижні. Уже виходить по 293 гривні. Але ж я ще не сказала, що щодня вимушена їздити транспортом на роботу в обидва боки. Щодня, як мінімум, потрібно 5 гривень. Множу на 24 дні, виходить 120 гривень. Від 880 віднімаю 120. Залишається 760 гривень. Тепер уже цю суму ділю на три тижні. І якби не плата за комунальні послуги, а це ще 400 гривень, то мені фактично на три тижні залишилося б 360 гривень — по 120 у тиждень.
Це при тому, що я не купувала собі ні цукерок, ні тістечок, не ходила на каву з подругами, не придбала собі жодної одежини, взуття… Тільки мінімум. Добре, що не захворіла, а то ще б ліки довелося б купувати.
Настрій, скажу вам, дуже кепський. Може й справді, як казала моя подруга, краще працюватиму на пана, але з відчуттям ситості, ніж на рідній землі «погибатиму» з голоду. Я дівчина ще молода. Заміж хочу. Але хто ж мене таку, голу й босу, візьме за дружину? Доки буду чекати економічного покращення від Яценюка, то вже й зістаріюся. Таки подамся я до Польщі на заробітки…
|